Хімічний глосарій

Найнижча можлива температура — 0 K (−273.15°C), при якій припиняється тепловий рух частинок.

Фізичний стан речовини — твердий, рідкий або газоподібний — що залежить від температури та тиску.

Серія з 15 радіоактивних елементів (Ac–Lr), що включає Уран і Плутоній — основу ядерної енергетики.

Найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає його хімічні властивості.

Маса атома, виражена в атомних одиницях маси (а.о.м.), що враховує середньозважену масу всіх природних ізотопів елемента.

Кількість протонів у ядрі атома, яка однозначно визначає хімічний елемент та його місце в періодичній таблиці.

Відстань від ядра атома до зовнішньої межі його електронної хмари, вимірюється в пікометрах.

Елементи 18-ї групи з повністю заповненими електронними оболонками — надзвичайно інертні та хімічно стабільні.

Здатність атома утворювати певну кількість хімічних зв'язків з іншими атомами.

Шкала від 0 до 14, що вимірює кислотність або лужність розчину за концентрацією іонів H⁺.

Елементи 17-ї групи — найактивніші неметали, що утворюють солі при реакції з металами.

Вертикальний стовпець у періодичній таблиці (від 1 до 18), елементи якого мають подібну електронну конфігурацію зовнішнього рівня та схожі хімічні властивості.

Фізична величина, що показує масу речовини на одиницю об'єму, вимірюється у кг/м³ або г/см³.

Процес розкладання речовини на складові частини за допомогою електричного струму.

Легка субатомна частинка з негативним зарядом, що рухається навколо ядра атома і визначає хімічні властивості елемента.

Здатність атома в хімічному зв'язку притягувати до себе спільні електрони.

Розподіл електронів атома по енергетичних рівнях, підрівнях та орбіталях, що визначає хімічні властивості елемента.

Розподіл елементів періодичної таблиці на s-, p-, d- та f-блоки залежно від останнього заповнюваного підрівня.

Мінімальна енергія, необхідна для відривання електрона від атома в газовому стані.

Різновиди одного хімічного елемента, атоми яких мають однакову кількість протонів, але різну кількість нейтронів у ядрі.

Атом або група атомів, що набули електричного заряду внаслідок втрати або приєднання одного чи кількох електронів.

Хімічний зв'язок, що виникає внаслідок електростатичного притягання між позитивно та негативно зарядженими іонами.

Речовина, яка прискорює хімічну реакцію, але сама при цьому не витрачається і не входить до складу продуктів.

Одиниця вимірювання температури в системі СІ, що починається від абсолютного нуля (0 K = −273.15°C).

Речовина, яка у водному розчині віддає протони (іони H⁺) або приймає електронні пари від інших речовин.

Хімічний зв'язок, при якому два атоми утримуються разом завдяки спільній парі (або кільком парам) електронів.

Впорядковане тривимірне розташування атомів, іонів або молекул у твердій речовині, що повторюється періодично.

Серія з 15 елементів (La–Lu) з подібними властивостями, що належать до рідкісноземельних елементів.

Елементи 1-ї групи періодичної таблиці — найбільш реактивні метали, що бурхливо реагують з водою.

Елементи 2-ї групи періодичної таблиці — реактивні метали, важливі для біології та промисловості.

Хімічний елемент, який легко віддає електрони, має характерний блиск, високу електро- і теплопровідність та ковкість.

Хімічний зв'язок у металах, при якому валентні електрони вільно рухаються між катіонами, утворюючи «електронне море».

Хімічний елемент з проміжними властивостями між металами та неметалами, здатний бути напівпровідником.

Група з двох або більше атомів, з'єднаних хімічними зв'язками, що утворює найменшу одиницю хімічної сполуки.

Маса одного моля речовини, тобто 6.022 × 10²³ структурних одиниць (атомів, молекул або іонів), виражена в грамах на моль (г/моль).

Електрично нейтральна субатомна частинка в ядрі атома, яка разом із протонами визначає масу атома та стабільність ядра.

Хімічний елемент, який схильний приймати електрони, не проводить електричний струм і не має металічного блиску.

Область простору навколо ядра атома, де ймовірність знайти електрон є найвищою.

Речовина, яка у водному розчині приймає протони (H⁺) або вивільняє гідроксид-іони (OH⁻), має pH > 7.

Елементи d-блоку періодичної таблиці, що мають змінні ступені окиснення та утворюють кольорові сполуки.

Горизонтальний рядок у періодичній таблиці, що об'єднує елементи з однаковою кількістю електронних оболонок.

Час, за який розпадається рівно половина радіоактивних атомів у зразку.

Фундаментальний закон хімії, згідно з яким властивості елементів періодично повторюються при зростанні атомного номера.

Кількість енергії, потрібна для нагрівання 1 грама речовини на 1°C — ключова теплофізична характеристика.

Метали правої частини таблиці, розташовані між перехідними металами і металоїдами — м'якші та з нижчими температурами плавлення.

Субатомна частинка з позитивним електричним зарядом, що знаходиться в ядрі атома і визначає, який це хімічний елемент.

Спонтанний розпад нестабільних атомних ядер з випромінюванням альфа-, бета-частинок або гамма-променів.

Матеріал, отриманий змішуванням двох або більше металів (або металу з неметалом) для покращення властивостей.

Енергія, що виділяється при приєднанні електрона до нейтрального атома в газовому стані.

Умовний заряд атома в сполуці, який він мав би, якби всі зв'язки в молекулі були іонними.

Температура, при якій рідина інтенсивно переходить у газоподібний стан, утворюючи бульбашки пари по всьому об'єму.

Температура, при якій тверда речовина переходить у рідкий стан при нормальному атмосферному тиску.

Здатність матеріалу проводити тепло — вимірюється у Вт/(м·К) і визначає швидкість теплопередачі.

Реакція злиття легких атомних ядер у важчі з виділенням величезної кількості енергії — процес, що живить зірки.

Процес перетворення одних речовин (реагентів) на інші (продукти) зі зміною хімічних зв'язків між атомами.

Речовина, що складається з атомів одного виду, тобто з однаковою кількістю протонів у ядрі.

Сила взаємодії між атомами, що утримує їх разом у молекулах, кристалах та інших хімічних сполуках.