Валентність — це кількість «рук», якими атом може «триматися» за інші атоми. Уявіть, що кожен атом — це людина на танцях, і валентність показує, скільки партнерів він може одночасно тримати за руки. Гідроген має одну «руку» (валентність I) — він може з'єднатися лише з одним атомом. Оксиген має дві «руки» (валентність II) — тому у воді він тримає два Гідрогени: H-O-H. А Карбон — справжній рекордсмен із чотирма «руками» (валентність IV), що дозволяє йому утворювати неймовірно складні структури — від алмазу до ДНК.
Валентність визначається кількістю неспарених електронів на зовнішньому рівні або кількістю електронних пар, які атом може утворити чи прийняти. Для елементів головних підгруп валентність часто збігається з номером групи або дорівнює 8 мінус номер групи. Наприклад, Натрій (група 1) — валентність I, Кальцій (група 2) — II, Нітроген (група 15) — III, Карбон (група 14) — IV.
Важливо пам'ятати, що деякі елементи мають змінну валентність. Ферум (залізо) може мати валентність II або III: у FeO — двовалентне залізо, у Fe₂O₃ — тривалентне. Сульфур може бути двовалентним (H₂S), чотиривалентним (SO₂) або шестивалентним (SO₃). Знання валентності дозволяє правильно складати хімічні формули сполук — це один із перших і найважливіших навичок у хімії.