Нейтрон — це «мовчазний партнер» протона в атомному ядрі. На відміну від протона, нейтрон не має електричного заряду — він нейтральний, звідки й назва. За масою нейтрон майже ідентичний протону (лише на 0.14% важчий), тому обидві ці частинки разом називають нуклонами — жителями ядра. Якщо протон визначає, яким є елемент, то нейтрон впливає на масу та стабільність ядра.
Нейтрон був відкритий британським фізиком Джеймсом Чедвіком у 1932 році — значно пізніше за протон та електрон. Це відкриття стало ключовим для розуміння ядерної фізики та пояснило загадку ізотопів. Виявилося, що один і той самий елемент може мати різну кількість нейтронів: наприклад, Карбон завжди має 6 протонів, але може мати 6, 7 або 8 нейтронів — це ізотопи Карбон-12, Карбон-13 та Карбон-14. Ядро з «правильним» співвідношенням протонів і нейтронів стабільне, а з «неправильним» — радіоактивне.
Нейтрони мають величезне практичне значення. У ядерних реакторах саме нейтрони запускають ланцюгову реакцію поділу Урану, яка генерує електроенергію. У медицині нейтронне опромінення використовується для лікування деяких видів раку. А нейтронне розсіювання допомагає вченим досліджувати структуру матеріалів — від білків до надпровідників.