Лужноземельні метали — це шість елементів другої групи: Берилій (Be), Магній (Mg), Кальцій (Ca), Стронцій (Sr), Барій (Ba) та Радій (Ra). Назва «лужноземельні» має історичне коріння: їхні оксиди (раніше звані «землями») при розчиненні у воді дають лужну реакцію. Ці метали мають два валентних електрони і стоять на другому місці за реактивністю після лужних металів — досить активні, але не настільки «вибухові».
Фізичні властивості лужноземельних металів різноманітніші, ніж у лужних. Берилій — твердий, сірий, з температурою плавлення 1287°C, а от Барій уже м'якший і плавиться при 727°C. Магній горить яскравим білим полум'ям, настільки сліпучим, що раніше його використовували у фотоспалахах. Кальцій реагує з водою повільніше за Натрій, але достатньо активно — виділяє бульбашки водню. Стронцій надає феєрверкам червоне забарвлення, а Барій — зелене. Усі ці метали сріблясто-білі на вигляд і легші за більшість інших металів.
Для людського організму лужноземельні метали просто незамінні. Кальцій — основа кісток і зубів: у тілі дорослої людини його близько 1 кілограма. Магній бере участь у понад 300 ферментативних реакціях і критично важливий для роботи м'язів та нервової системи. У промисловості Берилій використовують у сплавах для аерокосмічної галузі — він надзвичайно легкий і жорсткий. Радій, відкритий Марією Кюрі у 1898 році, — радіоактивний і колись помилково додавали навіть у зубну пасту та воду «для здоров'я».