Іонний зв'язок — це хімічний «шлюб за розрахунком». Один атом має зайві електрони, від яких хоче позбутися, а інший — потребує додаткових. Коли вони зустрічаються, відбувається перенос електронів: метал віддає, неметал приймає. Утворюються два іони з протилежними зарядами, які притягуються одне до одного як магніти. Класичний приклад — кухонна сіль NaCl: атом Натрію віддає один електрон атому Хлору, утворюється пара Na⁺ і Cl⁻, які притягуються та формують кристал.
Іонний зв'язок зазвичай утворюється між металами (які легко віддають електрони) та неметалами (які охоче їх приймають). Чим більша різниця електронегативностей між атомами (як правило, понад 1.7 за шкалою Полінга), тим «іонніший» зв'язок. Іонні сполуки утворюють не окремі молекули, а кристалічні ґратки — тривимірні структури, де кожен іон оточений іонами протилежного знаку. Тому кристали солі мають правильну кубічну форму.
Іонні сполуки мають характерні властивості: високі температури плавлення та кипіння (NaCl плавиться при 801°C), твердість, але крихкість (кристал солі можна розбити, але не зігнути), а також здатність проводити електричний струм у розплавленому стані або у водному розчині (бо іони стають вільними та рухливими). Ці властивості пояснюються сильним електростатичним притяганням між іонами в кристалі.