Спорідненість до електрона — це енергія, яка вивільняється (або поглинається), коли нейтральний атом у газовому стані приєднує один додатковий електрон, перетворюючись на негативний іон (аніон). Якщо атом «хоче» прийняти електрон — енергія виділяється (позитивне значення спорідненості). Якщо «не хоче» — енергію потрібно затратити (негативне значення). Ця властивість — дзеркальне відображення енергії іонізації: одна показує, як легко забрати електрон, інша — як охоче атом його приймає.
Найвищу спорідненість до електрона мають галогени — їм бракує лише одного електрона до стабільної конфігурації благородного газу. Рекордсмен — Хлор (349 кДж/моль), навіть вищий за Флуор (328 кДж/моль) — парадокс, пояснюваний тим, що крихітний атом Флуору відштовхує додатковий електрон через високу електронну густину. Благородні гази мають негативну (або нульову) спорідненість — їхні оболонки повні, додатковий електрон їм не потрібен. Лужноземельні метали та Азот також мають низьку або негативну спорідненість через стабільність напівзаповнених або повністю заповнених підрівнів.
Спорідненість до електрона має величезне практичне значення. Вона пояснює, чому Хлор та інші галогени такі реактивні — вони «жадібно» захоплюють електрони у металів, утворюючи іонні зв'язки. Ця величина тісно пов'язана з електронегативністю: елементи з високою спорідненістю та високою іонізацією мають високу електронегативність. У напівпровідниковій промисловості спорідненість до електрона допомагає проєктувати транзистори та сонячні батареї. А в атмосферній хімії вона визначає, які іони утворюються у верхніх шарах атмосфери під дією космічного випромінювання.