Стародавні єгиптяни фарбували очі чорною підводкою «кохль» понад 5 000 років тому. Ця підводка — сульфід стибію (Sb₂S₃). Так стибій став одним із перших елементів, які людство навчилося використовувати, навіть не знаючи хімії.
Сьогодні стибій ховається там, де потрібен захист від вогню. Оксид стибію (Sb₂O₃) — головна вогнестійка добавка для пластмас, текстилю та електроніки. Мільярди пристроїв — від телефонів до літаків — захищені від загоряння завдяки цьому напівметалу.
У стибію є рідкісна властивість: він розширюється при затвердінні, як вода. Це робить його ідеальним для друкарських сплавів і підшипників — метал заповнює форму ідеально, без усадки.
А ще стибій входить до складу свинцевих акумуляторів: 3–6% стибію підвищують твердість свинцю і подовжують термін служби батареї до 5–7 років. Кожен автомобільний акумулятор містить невелику кількість стибію.
Стибій та його сполуки — небезпечні речовини. Пил і пари оксиду подразнюють дихальні шляхи, шкіру й очі. Тривалий контакт призводить до «антимонозу» — накопичення в легенях із розвитком пневмоконіозу. Стибін (SbH₃) — смертельно отруйний газ, навіть у мікроконцентраціях. ГДК у повітрі — 0,5 мг/м³. Обов'язкові витяжка, респіратор і захисні окуляри.
Єгиптяни використовували сульфід стибію як підводку для очей («кохль») понад 5 000 років тому. Клеопатра теж нею користувалась.
Оксид стибію (Sb₂O₃) захищає від вогню мільярди електронних пристроїв, тканин і пластмас — від телефонів до літаків.
Стибій — один із небагатьох елементів, що розширюється при затвердінні (як вода). Тому він ідеальний для точного лиття.
Символ Sb — від латинського «stibium», а «антимон» — від грецького «anti-monos» (не самотній), бо він рідко зустрічається чистим.
Стибін (SbH₃) — надзвичайно отруйний газ, навіть токсичніший за арсин. Утворюється при контакті стибію з кислотами.
| Ізотоп | Маса (u) | Поширеність | Період напіврозпаду | Розпад |
|---|---|---|---|---|
121Sb | 120.903816 | 57.21% | стабільний | — |
123Sb | 122.904214 | 42.79% | стабільний | — |
Known since antiquity